Не має потреби  стверджувати, що  автомобільна траса Смільниця- Старий Самбір потребує капітального ремонту. Адже, це своєрідна візитна картка нашої держави. Міжнародний пункт пропуску Смільниця- Кросенко ,що з’єднує з республікою Польща, тому підтвердження.

 Якось нещодавно довелось повертатись додому через нього. У сусідів дороги відповідають європейським стандартам: якість покриття полотна, його розмітка, дорожні вказівники тощо.  Не їдеш, а відпочиваєш.  У нас - не шляхи, а напрямки, більше того-  пропасть .Мимоволі задаюсь запитанням?: як треба себе не поважати керівникам Старосамбірського району, щоб  допустити до такого стану, коли   вже, буквально, на першому кроці з українського боку, стикаєшся з такою ужасною картиною на дорозі. 

Невже не можна привести до порядку  , бодай, відрізок у 30-50 метрів від кордону за рахунок внутрішніх ресурсів, щоб так не принижувати, не компроментувати державу по імені Україна в очах іноземців?Які для цього «величезні» кошти потрібно?  

Не чекати з моря погоди, а знайти порозуміння,наприклад, з власниками автомобільної заправки, торговельних закладів, які розміщені в зазначеній межі. Ці підприємці не такі вже і бідні люди. Дозволи на зведення цієї інфраструктури (похвально, що вона є),  давались місцевими органами самоврядування  , то чому  спільними зусиллями не вирішити  цю проблему.? Чому б не попросити прикордонників та митників з пункту пропуску поділитись, хоча б  «добовою виручкою». Але, як кажуть, під лежачий камінь вода не тече.

.Соромитись тут не має  чого, адже йдеться про імідж місцевих господарників, їх рівень уболівання за репутацію району, регіону тощо.. . Впевнені, що   кооперативних  коштів, при мудрому підході, вистачило б не на один кілометр і прилегла зона зарясніла б у квітах, радувала б око гостей підкошена травичка тощо.

Тоді б не розпускались би  чутки,що «дрібні» чиновники не втрачають жодної нагоди, аби їм не «дихнули до кишені» з привабливої прикордонної зони, точніше кажучи, нагодою отримати свою «долю».  А хто має дбати про загальні інтереси?

Безумовно, весь шлях Смільниця- Старий Самбір , а це більше 30-ти кілометрів, потребує капітального ремонту, обсяг яких вимірюються десятками мільйонів гривень. Слід сподіватись, що перед Євро-2012 ця ділянка буде приведена до належного стану за рахунок державних капіталовкладень. Але  і на те, що під носом, що можна вирішити вже сьогодні ,не слід закривати очі.

Тим часом складається враження , що вся ініціатива урядників низового щабля  зводиться до депеш на адресу київських структур, аби прикрити  власну бездіяльність, точніше відрапортувати про видимість у роботі.