Днями їхала по вул. Шевченка в напрямку Старого Самбора. Потім вирішила повернути до молодіжного озера вздовж провулку, що межує з огорожею колишньої райсільгосптехніки. Виявилось, що це тупик, а дорога завертає до самбірської цегельні.

На перших метрах проїзду машина потрапила у багнюку, яка, до речі, виноситься і на центральну вулицю. Враження таке, наче під колесами авто матеріал для будівництва саманових хат.

Потужні машини, що доставляють глину-сирець для підприємства(сезон випалювання цегли тільки починається) частину гублять через суцільні вибоїни. Коли в дощ  цей  «товар» намокне утворюється  болотяне місиво. В сприятливу погоду під впливом сонця «глиняний шлях» перетворюється у пилюку, яка висить у повітрі, як порохова завіса. І так, з дня у день, з місяця в місяць-  болотяна пропасть, або «атомний» грибовидний стовп...

Відвідувачі  кафе, що поруч, користувачі  автозаправки, автореммайстерні, навколишніх хат змушені  потерпати від такого господарського нехлюйства, що межує із злочином. Дбайливий керівник давно на цьому відрізку шляху проклав би асфальтове, або тверде гравійне покриття. А так маємо те, що бачите...

Як стало відомо ,нібито, очолює самбірську цегельню симпатик партії  ВО «Свобода». З етичних міркувань не будемо називати його прізвище. Але через вищенаведене, авторитет політичної сили, яка займає провідні кадрові позиції в регіоні не красить її.Тим більше, що ця партія задекларувала європейські цінності у великому і малому і дрібниць тут не повинно бути.

На відміну від Пшонки, який стояв на сторожі януковицьких «порядків», нинішні чільники прокуратури задекларували свою позапартійну, а точніше державницьку позицію.Але одна справа декларації, інша- реальність.

Сподіваємось, що «досвід» самбірських цегельників, перетворювати шляхи у болотяну  та порохову пропасть, не набуде поширення на всій Україні.

А що ви  думаєте з цього приводу?

p.s.Щоб переглянути світлину у збільшеному вигляді досить навести на неї мишку і натиснути.