Що в такому віці зичать імениннику? Безперечно- здоров”я. На що він не жаліється. Хоч переніс не так давно операцію на грижу, але повний енергії ,сил і задумів. Планів у нього, як підприємця середньої руки,  досить.   Не кожен може похвалитись таким автосервісом, що розміщений на вул. Шевченка. Поруч-  кафе-ресторан «Кайзер», працівники якого відзначаються винятковою культурою і тактом  в обслуговуванні. На черзі оптово-роздрібний торговий комплекс.

А як дбайливо доглядає  територію, що прилягає до цих закладів та власного житлового будинку. Кого в Самборі можна поставити в приклад за цим критерієм?

В промисловій зоні Самбора розміщений виробничий комплекс «Іралко».Тут виробляється, умовного кажучи,  його енергетична стратегія. Не випадково у рідному селі Верхівцях взяв у оренду 60 га паїв, на яких вирішив вирощувати енергетичну лозу. За  розрахунками 1га має дати 40т.гранул- пилетів, дві тонни яких прирівнюються 1тис.куб. газу.

Інакше кажучи, ходимо по долярах і не вміємо, чи не хочемо їх підняти.

До речі, на такий вид палива давно перейшли сусіди поляки, завчасно переобладнавши тепло- котли. Останні виробляються і у нас, зокрема в Луганській, Донецькій, Харківській та інших областях. Цей задум мріє втілити  у рідному Самборі, де народився, де блискавкою минули юнацькі роки.

Далеко не кожен знає,  якою ціною здобував копійчину. Комерційна кмітливість зародилась в ньому з материнським молоком. Лишень один штрих з юнацького бізнесу початку 90-х. минулого століття: наймав потужні машини у колишній райсільгосптехніці, вантажив у них тюки соломи і віз на Урал. Повертались додому з цим «добром-прикриттям», а ресори гнулись від навантаженого кольорового металу. Останній реалізовував за кордоном . На той час  1 кг. можна було продати за 50 у.о.(нині враховуючі замінники ціна вдвічі менша)...

Як кажуть , щоб вийти на шлях великого бізнесу головне вкрасти перший мільйон. Йому він здобувався гірко, з великим ризиком для життя і здоров’я. Так крок за кроком проторює собі шлях у комерційному середовищі, де виживає сильніший , той хто чутливо реагує на запити клієнтури. Не скриває, що певний зиск має і від реалізації металобрухту, яким займається  більше десяти років.

Коли йому заздрять, дає відкоша, адже не «прихватизував» у Самборі жодного кв.м. нерухомості, чи ара землі.

Його авторитет серед самбірчан  зріс , коли під опіку взяв футбольну команду.Досить сказати, що слава про бойову  прикарпатську дружину кілька років розносилась на тільки в межах області, де хлопці здобули чи не найголовніший трофей-кубок, а і дійшли до фіналу першості України серед аматорських колективів...

Не одну сотню штук зелених потратив на заохочення спортсменів , придбання спортспорядження , транспорт тощо. Потім «злі язики» у вчинках Ярослава Кузьм’яка уздріли  конкурента на ратушний олімп...

Та вийшло, як у тій приповідці: баба з воза – кобилі легше. Нині футболісти фінансуються із скудного місцевого бюджету по залишковому принципу...

Та повернемось до головних рис ювіляра: його простоти, щирості, відвертості і принциповості. Має свою тверду громадянську позицію. Не один десяток робочих місць створив, забезпечив належні умови праці . В цьому вбачає суть патріота-українця. Нині  його серце переймається біллю за вояків нашої армії, які в складних умовах боронять східні кордони держави.Без зайвої реклами робить благодійні пожертви нужденним.

Долати життєву стежину допомагає дружина  Марія, з якою ділиться планами на майбутне. На відміну від творчості митця, де все читається по нотах, в бізнесі можуть чекати прикрощі, не передбачені обставини. Тому без допомоги, поради Марії Михайлівни не обходиться.

Розповідаючи про цю щиру і без сумніву талановиту комерційну особистість,зичу  колезі  здійснення всіх планів. Свій творчий потенціал  ще повністю не розкрив. Тому живе турботою про людей, про їх майбутне.

З роси і води, друже!

Марян Фляк, м. Самбір