Минулого тижня в читальному залі старосамбірської районної бібліотеки відбулося свято поезії і пісні. Влаштувала його для працівників культури райцентру колишня працівниця перекачувальної станції, що є в Страшевичах, Стефанія Пахольчук. Вона оповідала їм свій життєпис, про любов до поетичного слова, декламувала свої вірші, вплітаючи у цей своєрідний бенефіс ще й виконання гуртом «Карпатські молодиці», засновником і керівником якого є понад 20 років, пісень на свої слова і музику.

Це дійство відбувалося на фоні стенду, на якому було виставлено творчий доробок не професійного літератора, навіть не філолога, а технарки, як сказала п. Стефа про себе, бо ж 40 років відпрацювала оператором, майстром на продуктопроводі, лаборантом паливно-мастильних матеріалів. А мені було приємно, коли вона, взявши в руки першу свою збірку поезій «Передгір»я», повідомила присутнім, що в 1998 році я став, так би мовити, хресним батьком її первістка, тобто редактором видання, автором слова про поетесу і її світлини для обкладинки. Радий, що справдилося те, що я тоді написав у передмові: «Будемо сподіватися, що це не остання зустріч з її поезіями і вона ще не раз порадує нас хвилюючим словом».

І Стефанія Пахольчук порадувала. За 17 років побачили світ сім поетичних збірок і один прозовий автобіографічний твір про рідне село «Боришківці мої», що в Борщівському районі на Тернопільщині. Їх тематика різноманітна, бо вона з того краю, «Де вчили шанувати з малих літ/ Землицю рідну, хліб, батьківську хату,/ І старість не гонив ніхто під пліт,/І душу мали на пісні багату». Не знаючи нотної грамоти, Стефанія Григорівна до цілого ряду своїх ліричних , духовних і патріотичних віршів придумала мелодію і ці пісні задушевно співають «Карпатські молодиці». На творчій зустрічі у їх виконанні прозвучали, зокрема пісні про моїх земляків з Кобла священика і співця бойківської долі Юрія Кмітя, надрайонового провідника УПА Миколу Дудича «Залізняка», Матір-героїню Єву Бережницьку з Бережниці, вісім синів якої загинули за волю України.

Розповідь про самобутню народну поетесу буде неповною, якщо не сказати, що плоди її творчості не обмежені лише збірками. Про талант п. Стефи свідчить той факт, що для її поезій знайшлося місце в українських та міжнародних літературних альманахах, колективних поетичних збірках і антологіях, вона є лауреатом літературно- краєзнавчого конкурсу ім. Мирона Утриска, а за цикл духовних пісень отримала Благословенну Грамоту від архиєпископа УАПЦ владики Макарія.

Близько до серця взяла собі Стефанія Пахольчук події Революції Гідності і загарбницької війни, розпочатої російським агресором в Криму і яку він зараз веде у Донбасі. Цим подіям вона присвятила свої нові поезії. Почули присутні вірші і про Богдана Сольчаника, і про уродженця Кобла Василя Вовка, якого першого привезли на Прикарпаття в труні із зони АТО, і про старосамбірчанина Пелеша, якому сепаратисти в полоні відрубали руку за те, що на ній було патріотичне татуювання. Упорядкувавши їх, можна було б видати восьму збірку поезій, які дуже потрібні для виховання підростаючого покоління. Але, як призналася поетеса, в неї для цього нема фінансів. Коли ще працювала, то друк більшості збірок оплатила сама, а зараз не взмозі цього зробити, а просити в когось коштів не може відважитись.

Текст і світлини Ігоря Тиличка.