Ще близько 30 років тому, а точніше в 1992році, займаючись дрібним гендлем в містечку Костшин РП, що у 70-ти кілометрах від Берліна ,на очах спостерігав бум польсько-німецьких  торгово-економічних і побутових контактів . Обидві сторони використали вигідне комунікаційне середовище:залізнична колія з"єднувала дві країни, судноплавна  р.Одра цьому сприяла. В додаток відкриття в цьому ж році  міждержавного пункту пропуску для легкового транспорту  з габаритами до 3 тонн та пішохідного переходу.

Поки на верхах двох країн узгоджували процедурні  моменти бурмістр  Марян Фіршт   взяв на себе ініціативу  , аби в прикордонній  зоні, впритул до міжнародного пункту пропуску, зявилось шансове містечко на більш як дві тисячі  робочих місць,з усім необхідним побутовим сервісом для обслуговування сусідів: автозаправки, автосервісом, заклади харчування тощо...

Серед цього комерційного розмаїття  зявився  заклад із загадковою назвою- Agencij, розрахований на більш платоспроможних німців. Година перебування в полоні жриць обходилась сусідам у  1оо марок, для поляків- у два рази дешевше. (збільшення терміну , автоматично збільшувалась такса).

Через рік таких "установ" уже зявилось 5, а ще через рік- більше десяти...Зрозуміло користувались підвищеним податком.

Треба сказати, що умови для блаженства відповідали цивілізаційному рівні :забезпечувався  відповідний медичний контроль,  дотримання особистої гігієни. Як правило "червоні ліхтарі" вивішувались на акуратних двоповерхових особнячках. Доступ до них могли мати також  любителі пива , вина та інших більш "високовольтних" напоїв.

Нормою вважалось, коли за стіл до потенційного клієнта підсідали , за його  ввічливою згодою, дами. На таких вечірках, безперечно, провідними були і амурні теми. Все залежало від гаманця.

Агенції не могли бути збитковими. Влада ретельно контролювала  чистий дохід таких установ.  На відміну  від ідентичних установ з німецького боку р.Одри таке задоволення  у поляків  обходилось у кілька  разів дешевше. Тому ціна породила у гостей  шалений  попит.

Це лишень один з мініатюрних штрихів  розвитку сусідньої держави , економіку якої нині називаємо чудом.

Мій партнер- лемко по  бізнесу  вирішив скористатись такою послугою. Розщедрився, як сам зізнався , тільки на півгодини сексуального кайфу.

- З 15-ти ,-  як він висловився лосів, - 14 були наші- українки.-

Прикро про це згадувати, але така правда, на жаль, була і є.І доклались до неї ми всі разом.

-Того вечора зупинив свій сексуальний смак на полячці Павліні. Такса  була, як для іноземця -50 марок.Витратити таку суму для заробітчан   вважалось розкішним задоволенням.

-Хоч перед тим побував на базарних торгах у Чехії, Словаччині, однак не зустрічався з такою  спокусою ,тому не міг , щоб не розслабитись,- продовжував коментувати свої емоції напарник.

Як і всі українці, що полонили польські тогочасні базари, клієнт хотів спростити "процедуру" і відразу перейти до "професійної" роботи, ще не розстібнувши останній гудзик . Але правила передбачали:спочатку прийняти душ,- розповідав далі він.

- Лічильник  почав крутитись відразу ,як тільки переступив покій ,- бідкався потім.  Більше того зізнався , що з порогу  не втримався і потягнувся до  звабливої бузі...

На відміну від сусідньої країни таких закладів офіційно у нас немає. Все зашифровано готельними вивісками чи приміром рекламною вітриною типу "Рандуву- мотель"", родинними готелями , нічними  барами-кафе , pin-stop тощо...

Майже в кожному місті є неофіційні  борделі, хоч владні мужі це заперечують. Мовляв, не та мораль.

Не відкрию великого секрету, коли скажу ,що і самбірські скоробагатьки також почали користуватись "сексуальною спеціалізацією", закритого типу, куди можуть потрапити певне коло осіб. Привід-відвідування саун. Але це вже наші здогадки , хоч переглядачі  інтернет-ресурсу про це відкрито повідомляють.

Бурмістр п. Фіршт підкреслив, що такі заклади приносили в міську казну значну касу.

У нас не прийнято називати речі своїми іменами, тобто засекречуємо  "цільове" призначення мотеллів. кафе-барів, нічних клубів , рандуву

На останок . За останні роки  не був у цих польських  краях. Здогадуюсь, що агенцій і нині користуються попитом. Якщо ми вже заговорили про європейські цінності то   треба бути готовими до того, що рано чи пізно і  у нас буде легалізовано найбільш старододавне  ремесло, яке в побуті називаємо проституцією.

Поляки відвели цьому терміну більш делікатне визначення у вигляді агенцій, а ми  борделі переводимо на конспіративні установи. 

Чи правильно це , судити Вам , наші відвідувачі. Отже, чекаємо відгуків .


Антон Рогач, Костшин- Самбір, інтернет-ресурс "Самбір-майдан",rogachant@gmail.com( +38)0963563959; (236)43-132