11:15 Картина що передувала зустрічі з кандидатами на міського голову та про спільні проблеми:єврейська і наша біль., | |
123456  Кожен раз, проходячи повз цей будинок,стискає серце. І є від чого. Перед нами минувшина прикарпатського краю. Годі підкреслювати, що в цій будівлі- пам"ятки архітектури, читав свою знамениту поему "Мойсей " Іван Франко.Напевно, не випадково, вдячні нащадки посадили ясени. Один з них, як свідок тих часів зберігся і досі. Три інші зрізали А ці дерева, крім меблевої цінності,мають і властивість вбирати в себе надмірну вологу, тому аби вберегти такі споруди, чи хати використовували саме їх. Садили не тільки край дороги,як у відомій пісні. З часом вони розрослись, на широких листяних кронах затримувались дощові води і ставали загрозою для пам"ятки архітектури. Не сумніваюсь, що під прикриттям благородної мети, позбутись цих вікових насаджень , залишивши три пеньки,замість того аби викорчувати, як роблять це дбайливі господарі. Фахівці знають вартість кожного бруска такого унікального матеріалу, за який можна було б відремонтувати не один фасад . А так обмежились комунальники найменшими затратами ,ще й з неабиякою вигодою. Звернути увагу на цю тему зумовила зустріч кандидатів на міського голову з виборцями, яка відбулась у згаданому Будинку вчителя минулої суботи. Кандидатів було не густо: колишні мери- Тарас Копиляк і Тарас Тершрвчин та Лесик Тетяна Василівна від Української Галицької партії— колишній начальник відділу служби у справах дітей Самбірської РДА, волонтер, громадська активіска.   Два претенденти на міського голову- дві точки зору. Тарас Копиляк і Тарас Тершовчин. В партері сидить ця тендітна, але беручка до роботи Тетяна Лесик, що вперше заявила про себе на самбірському політичному небосхилі. Якщо перші два кандидати нам добре знайомі то Тетяна Василівна до праці на Самбірщині була секретарем Шандровецької сільської ради в Турківському районі. Народилась в Росії в українській сім"ї, яка згодом переїхала на рідні терени. Треба сказати, що зустріч ,організована головою координаційної ради громадських організацій м. Самбора паном Леськівим, пройшла неочікувано цікаво, жваво .Особливо гостра дискусія, що іноді переходила в суперечку, відбулась між Тарасом Васильовичем і Тарасом Івановичем . Якось незручно стало, що виклавши свої програмні тези і відповівши на ряд запитань, пан Копиляк покинув зібрання. Напевно ,зважив, що невеличка зала і та була не повною, хоч мали подбати про ширшу аудиторію саме ініціатори політсили низового осередку "Голос", яку представляв Юрій Леськів. На відміну від попередника Тарас Тершовчин , не тільки все ретельно вислуховував , а і занотовував. Скажу більше його виступ заслуговує на окрему увагу, що намірені зробити найближчим часом. Приємне враження залишилось від роздумів, як згуртувати самбірську об"єднану територіальну громаду навколо вирішення першочергових господарських питань, не залишити поза проблем у медицині, освіті, вихованні молоді, такому чутливому питання, як ставлення до військовослужбовців та їх сімей тощо.Говорила пані Лесик впевнено і конструктивно.На її думку найбільш фахово підготовленою людиною, обізнаною у нюансах роботи місцевого органу самоврядування на даний час є Тарас Іванович Тершовчин.  У фотооб"єктиві підприємець, громадська активістка Аделя Левкович, яка не пошкодувала свого часу і прийшла на зустріч. Особливо її болить, як і кожного самбірчанина, питання міського сміттєзвалища, яке за останній час перетворилось,м"ягко кажучи у кишеньковий бізнес. Не дивлячись на поважний вік не байдужим був під час розмови голова місцевого осередку "Меморіал" пан Головчак та інші. Не випадково започаткували матеріал світлиною про нехлюйське ставлення до своєї історії. Повчитись треба у євреїв, як вони крок за кроком відстоюють свою гірку правду про звірства гітлерівців у часи війни . При цьому розділяють свій біль про геноцид , який наші предки перенесли разом , як і у період Голодомору. Інша річ, що верховодили цим процесом і декотрі з представників єврейства, що засідали в Кремлі. Завершуючи цю частину розмови здивувались, що якщо не рахувати Оксану Сторож, яка скромно сиділа в останньому ряду і за всім спостерігала , чому відсутні були інші "Акули пера Самбірщини"? Не випадково саме іудеї проявили ініціативу про спорудження пам"ятника воякам УПА на старому єврейському цвинтарі. Продовжують благоустрій цієї території , що полита кров"ю предків з обидвох сторін. А ми що у відповідь? Замість того , аби долучитись до загальної справи , окремі так звані радикали, доводять , що вони "більші " українці, перешкоджають добрим намірам. Хіба так личить, що біля двох Хрестів на старому єврейському цвинтарі, нікому буряни прибрати, що сягають у людський ріст, запалити на місці їх встановлення свічку, бодай, раз у рік, на свято, яке в народі називають всіх святих. І це при тому, що в Самборі значаться 15 політичних партій та різних громадських рухів (за даними міського координатора пана Юрія Леськіва). На офіційному рівні питання спорудження меморіального комплексу" Пам"ятай" вирішено, але як бідкається пан Шенгайт А.П.-виконавчий директор київської міської єврейської громади- умовний прораб задуму, дехто з чинуш Самбора, особливо попередників, відкритим текстом торочили і торочать своє: треба розмовляти (розумій-треба дати). Кому і за що? У автора цих рядків одне побажання: підрядні роботи мають виконувати місцеві будівельники, яких у нас вистачає.   .На світлинах одно із 15-ти засідань погоджувальної ради,що завершилось результативно: професор університету м.Торонто, священник УГКЦ отець Петро Галадзе, професор католицького університету у Вашінгтоні, адвокат Мільям Гузевич, професор, ініціатор- спонсор проекту, адвокат Марк Фраіман, головуючий на зібрані, міський голова Юрій Гамар, що взяв на себе "вогонь" пересудів,почесний Консул Канади у Львові Оксана Винницька, архітектор з Канади Пітер Герс. . Серед присутніх у залі більшість громадських активістів Самбірщини, місцеві,настоятелі церков різних конфесій. Висловлені думки, пропозиції були почуті і стали основою робочого плану по благоустрою і впорядкування старого єврейського цвинтаря з майбутнім меморіальним комплексом "Пам"ятай". Радимо також прочитати :Благоустрій старого єврейського цвинтаря в Самборі продовжується. А що на жидівському окопищі в Турці? Антон Рогач, член НСЖУ,член громадської ради при міськвиконкомі. P.S. У євреїв треба багато чого вчитись і не соромитись, як берегти свою історію і пам"ять про людей, яких спіткала гірка доля. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
