Зокрема, відповідаючи на запитання журналістів ZN.UA, чи вважаєте ви, що можливий об’єднаний список «Батьківщини», «Фронту змін», ПРП та Руху — це і є та сама об’єд­нана опозиція?, Тимошенко, серед іншого, сказала:

"Я думаю, що за партію влади, разом із коефіцієнтом фальсифікації, віддадуть голоси 15—20 відсотків громадян. Все інше ЗОБОВ’ЯЗАНА отримати опозиція. Ми не можемо втратити жодного голосу. А це означає — ЄДИНИЙ СПИСОК! Не можна допустити, щоб окремі опозиційні сили порозважалися самостійною участю у виборах і набрали по два-три відсотки голосів, розпорошивши спільні зусилля. Бо в підсумку ми матимемо — мінус двадцять відсотків від можливого кінцевого результату.

Але найголовніша загроза — це самостійний похід «Удару» і «Свободи». Я знаю, і Віталій, і Олег впевнені, що подолають прохідний бар’єр із великим запасом. Я теж упевнена, але трохи розбираюсь в українській політиці і розумію, що жорсткі методи фальсифікацій для того й застосовуються, аби не дати цим двом партіям пройти до Ради, навіть якщо фактично вони наберуть необхідну кількість голосів. Їх зроблять донорами для Партії регіонів. Даруй­те за некоректне порівняння, але Варлам Шаламов, здається, колись писав, що в сталінські часи кримінальні злочинці, втікаючи з таборів, брали з собою політичних. Їх називали «консерва». Бо вони їх просто їли дорогою, в тайзі… Я не хочу, щоб партія влади робила з опозиції на парламентських виборах «консерваторію» та харчувалася, перекладаючи незахищені голоси опозиції у свої виборчі кошики.

Партія влади саме тому заборонила партійним блокам брати учать у виборах, щоб спеціальними законами закрити нам шлях до об’єднання.

Однак ми мусимо відповідати гідно — об’єднатися в єдиний список на базі однієї партії. Це саме те, від чого у партії влади немає «антидоту».

Коли я говорю про єдину опозицію, то маю на увазі об’єднання в один партійний список, окрім вище перелічених партій, ще й «Удару», «Свобо­ди», «Громадянської позиції», «Нашої України» на чолі з Валентином Наливайченком. Я вважаю, що це єдино можливий формат участі опозиції в парламентських виборах, принаймні у тому випадку, якщо ми хочемо перемогти і зберегти країну.

Я вже зараз передчуваю, як «незалежні» політологи та соціологи на всіх каналах ТБ будуть аргументовано доводити, що Арсенію Яценюку не можна йти в одному списку з націоналістом Олегом Тягнибоком, що самому Олегові смертельно небезпечно єднатися з «олігархічною» «Батьківщиною», а Віта­лію Кличку не варто світитися в шерензі «старих облич». Саме так нас і хочуть не допустити до об’єднання. Але це — примітивна маніпуляція. Перефра­зуючи вислів про верблюда та вушко голки, можу сказати, що легше Арсенію Яценюку потрапити в Качанівську колонію (до мене, маю на увазі, на побачення, він десь тут ходить за парканом, я йому вдячна за це), ніж роз’єднаній опозиції виграти вибори…

І для нас, відповідальних опозиційних партій, похід двома-трьома-чотирма… двадцятьма колонами — неприпустимий.

Хочу навести всього три аргументи.

По-перше, існує дуже великий ризик, що «Свободу» і «Удар» не пустять до парламенту в останню хвилину. А це означає, що програють не Клич­ко, і не Тягнибок, і навіть не опозиція, — програє країна. Їхні голоси просто перекладуть за ПР, особливо у Східних та Південних регіонах, де монополія влади в комісіях майже тотальна (вони контролюють там усе, включно з наглядачами і членами комісій від опозиції, — ну така реальність, чого я буду тут перед вами щось імітувати).

По-друге, природа демократичних опозиційних партій в Україні така, що коли вони пі­дуть на вибори окремо, то доро­гою забудуть, із ким насправді потрібно боротися. Вони так міцно зчепились у боротьбі між собою, так переконливо будуть доводити людям олігархічність, провладність, «тушкованість» та прокремлівськість одне одно­го, що, будьте певні, таки доведуть. Це ми вміємо… На жаль…

Тому зараз ми зобов’язані прибрати всі, навіть мінімальні підстави та причини для самопоборювання між опозиційними партіями. А без єдиного партійного списку кандидатів у народні депутати — це неможливо.

У будь-якому іншому варіанті ми істотно знизимо рейтинг кожної окремої опозиційної сили; істотно збільшимо табір «противсіхів», у якому й так демографічної кризи не спостерігається; не зможемо мобілізувати значну частину потенційних прихильників опозиції, які підуть голосувати, «якщо…» А це «якщо» сьогодні — тільки в наших руках.

У результаті ж опозиція просто програє, а клани зміцнять свої позиції. Самі «найрозумніші» опозиціонери отримають по ордену від Януковича, народ відповість зневагою та байдужістю. Все.

У такому випадку посвідчення опозиційних депутатів стануть тільки перепусткою до парламентського буфету та засобом залякування представників ДАІ.

По-третє, іти окремими колонами неприпустимо, бо ми не зможемо проконтролювати результати виборів і запобігти фальсифікаціям. Досвід участі у виборах свідчить, що партія влади, діючи скоординовано на всій території України, з допомогою адмінресурсу завжди знайде способи, як стравити поміж собою або купити членів виборчих комісій. Від опозиції — всі люди, зі своїми слабкостями. І честь та гідність — це честь та гідність, а тисяча доларів — це тисяча доларів… Хіба не так?

На одній дільниці поділять «по-братськи» голоси «Бать­ківщини», на другій — «Фронту змін», на третій — «Удару». Ось і все, «кончились голоса»… Кожна опозиційна партія буде думати, що викрутила собі щось в окремому окрузі, але у фіналі виявиться, що «викрутила» так як треба тільки Партія регіонів.

Ну не можна таким славним та розумним опозиційним лідерам допустити програш у заздалегідь переможній грі. Результат сьогодні програмуєте тільки Ви. Не об’єднатися сьогодні — це приблизно те ж саме, що Ліоне­лю Мессі «набратися по вінця» перед фіналом Ліги чемпіонів із «Реалом»ϑ.

Не маємо права ми програвати. Українці нам цього не вибачать. Ніколи…".