Здогадуєтесь чому? Без окулярів і так все видно, як на ладоні. Кілька паралелей. Підприємець-меценат Ярослав Кузьмяк нещодавно відкрив роздрібно-гуртовий комплекс «Люкс» про що ми вже писали. Перед цим за власний кошт  влаштував паркінг на 8 автомобілів. Зовнішнє освітлення на цьому відрізку також провів з власної кишені до того ж підключив на свій  приватний лічильник.

 Роман Конишак- приватний підприємець, що поруч має виробничі площі на цій же вулиці Шевченка, з однодумцями також зібрали кошти(57тис.грн.) для закупівлі хідникових поребриків, часткове впорядкування пішохідної зони тощо.

«Не давайте святого псам, і не розсипайте перли свої перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми, і, обернувшись, щоб не розшматували й вас…» (Євангеліє від Матвія, 7 розділ, 6 вірш).

Моя бабця вчила мене цілувати хліб, коли він впаде. Забрати його з землі і, якомога швидше, згодувати чи пташкам, чи будь-якій дрібній звірині - собаці чи котові - байдуже аби лиш Праця не пропала. Хліб - втілена Праця. Зусилля мільйонів, хто жив до нас, майбутнє мільйонів, хто прийде після.

У школі - ще тій, радянській школі! - вчителі нам розказували про блокадний Ленінград і Таню Савичеву. Про останню скибку, яка уже не могла врятувати, а тільки шкодила... Потім, ми з жахом всотували в себе страшні образи Голодомору і поняття про те, що знищувало Зло - Хліб.

До нині для мене нездоланне табу викинути Хліб або щось їстівне, поки воно не зіпсулось. Серед моїх друзів, родичів, знайомих і просто серед людей, які живуть в моєму видноколі, я не знаю жодної людини, яка могла б змарнувати продукти.

Ми підіймаємо надкушене та покинуте дітьми печиво з тротуару і кладемо на найближче підвищення, щоб його швидше з'їв