Напередодні Дня незалежності України не покидає тривога з приводу
кількох не дуже помітних, але дуже небезпечних загроз суверенітету нашої
держави.
1. Патріотично налаштовані громадяни України не завжди
усвідомлюють, яка велика частка людей в Україні взагалі не сприймає її
державність. Без Криму і окупованого Донбасу це не менше 25% населення. Є
такі мешканців в усіх регіонах, а в деяких південних і східних регіонах
– від 30 до 40 відсотків. І якщо раніше це було переважно
дезорганізоване населення, то зараз відбувається його мобілізація. І
водночас недостатньо дій влади щодо нейтралізації активних ворожих груп.
2. Великим є відсоток людей переважно аполітичних або таких, які
підтримали незалежність та останні революційні події, виходячи винятково
з своїх соціально-економічних інтересів. І тут маємо проблеми,
пов'язані з величезним розчаруваннями в діяльності уряду. Зрозуміло, що
очікування були надто великими. Але люди сподівалися хоча б на якісь
позитивні імпульси. А їх зовсім нема. В усіх державних структурах
збереглися скомпроментовані кадри. Нема механізму ротацій. В деяких
сферах, наприклад освіті, феодалізм та адміністративні зловживання лише
посилилися. Висловлюються навіть думки, що якби уряду і зовсім не було,
то ситуація була б кращою.
3. Розчаровані і найбільш патріотичні сили, зорієнтовані на
творення «української» України. Бо ситуація в інформаційно-культурній
сфері не покращилася, а погіршилася. Українське вимивається. Виникли
дикі диспропорції в етнонаціональній структурі керівних органів, де
етнічні українці представлені неадекватно. Усіляко пропагується образ
України як простого територіального об'єднання без історичних передумов і
культурного обличчя.