У Миколи Павловича Тарановського поважний  ювілей -80! Примірний сім’янин, вимогливий батько, щирий і люблячий дідусь- так відгукуються про нього у родині.  Хто з ним спілкується знають його, як про відкриту і багатогранну натуру. Народившись на Хмельниччині серцем і душею прикіпів  до прикарпатського краю.

 Тут звів родинне гніздо після закінчення чернівецького кооперативного технікуму. Ось уже біля 60 років пов’язав свою долю із Самбірщиною. Починав трудову діяльність на скромній посаді керівника паливного управління, де переніс гоніння з боку так званих демократичних яструбів. Плідною і результативною була праця на посаді начальника міського комунгоспу, а потім на самбірському філіалі «Львівхолод».

Не дрімає ветеран під час перебування на пенсії. Має хоббі- бджолярство. Годинами може розмовляти на цю тему, щиро ділитись секретами пасічника . Годі віднайти медоносну чи лікарську рослину, якій він не дав би глибоку і фахову характеристику. Така обізнаність дивує, адже за цими скупими словами - щоденна праця над відповідною літературою. ЇЇ ретально систематизує за тематикою. Завів своєрідну картотеку з відповідними розділами: на теми природознавства, оздоровлення тощо

Знають Миколу Павловича, як моржа зі стажем. Не один десяток самбірчан круглорічно наслідують цей  приклад ,не залежно від пори року і примх погоди. Ще донедавно його можна було зустріти на ранковій пробіжці. Принцип в здоровому тілі – здоровий дух підтримує щодня, щогодини. Не зловживає спиртним, не курить.Такій вольовій витримці ,наполегливості , внутрішній зібраності варто позаздрити і повчитись.

Розповідь про цю на диво скромну , товариську, доброзичливу людину була б не повною, якщо б не згадати про захоплення шахами.Як і в цій стародавній грі в житті  передбачає на кілька ходів  вперед. 

 З хвилюванням переносить нинішні невтішні  дні з політичними негараздами. Та  головний його принцип- починай будувати Україну в собі, своїм прикладом, вчинками.

Після втоми любить розслабитись з друзями, знайомими в лазні. А яка парна без чаю з різнотрав’я, приготовленого за особистим рецептом. Буває що приходиться перехилити чарчину, однак зважаючи на вік ,таку "розкіш" обмежує.

Ось такий наш ювіляр з оптимізмом у житті. Як нива засівається зерном,  він людяністю засіває свій земний шлях . Його поправу можна назвати прикарпатською легендою з подолянської землі. Як він тягнеться до друзів, любить спілкування годі оповісти одним рядком.

Здоров”я і щастя  ювіляру зичимо з кришталевою чаркою з руках. Многая літа!!!

До цих вітань приєднується мила  дружина Ємілія Іванівна,з якою біля 60 років живе в любові і злагоді , як пара голубів, дочки Тетяна і Валентина та четверо онуків. 

З глибокою повагою і шаною друзі та знайомі

Світлина Ігоря Тиличка