18:19 З божою іскрою в очах Пелагія Гарайда із Задністря розміняла 95-й рік народження | |
123456  Було це більше тридцяти років тому. Запам"ятав цю не по роках струнку жіночку , коли йшов придністровським полем . Вона борсалась з плахтою пожнивних рештків, яку намагалась висадити на свої хрупкі плечі. Побачивши мене враз посоловіла: -Завдайте мені борзо на рамена ,поки не застав з цим маєтком колгоспний бригадир, -вимовила. Мої умовляння зменшити цей нехитрий вантаж не допомогли. Не залишалось іншого виходу, як підсобити. При цьому довелось добре піднатужитись. І нині перед очима її впевнена хода з стіжком соломи на плечах. І так з дня у день, з року в рік. Цілий вік у праці, як тільки зіп"ялась на ноги.Народилась в багатодітній сім"ї в селі Воловець Краківського воєводства. З смутком пригадує перший повоєнний рік,коли перед самим Великоднем треба було алярмово забирати на одну фіру всі манатки і їхати , як тоді казали на велику Україну. Як переселенка опинилась у Харківській, згодом у Одеській області. А серце ближче тягнуло до рідних прикордонних теренів. - Так перекочували до Нагірного, а звідтам до Найдорфу, яке тепер перейменували на Задністря,- охоче розповідає Пелагея Теодорівна ті часи. Рано повдовіла.Двох дочок вивчила, привчила до роботи. Старша Галина, довший час працювала артисткою в Дрогобицькому музично-драматичному театрі, молодша Маруся- залишилась при хаті. Має Божий дар,про який в народі кажуть:що очі побачать, то руки зроблять- шиє, вишиває, мулярку вміє. Родина збільшилась: є онуки, правнуки , праправнуки. Особливо радіє за онука Сергія, якого поправу можна назвати світовим музичним мандрівником . Після закінчення Львівської національної консерваторії разом з дружиною Світланою гастролює не тільки Європою, Північною Америкою, а і на азійському континенті-у В"єтнамі, Китаю. Тепер дивує прекрасний світ на Тайвані. Поки Сергій, як кажуть на великих хлібах, його молодший брат Дмитро виконує на родинному гнізді обов"язки і онука ,і сина і як мужчина, що покликаний оберігати сімейний вогник. По почорнілих і порепаних від праці рук можна знайти відповідь секрету довголіття . Як в повітрі повіяло весною, вона вже порпається на городі. Заглядає до стайні, прибере, підстелить біля коровини, поросятко підкормить, курям підсипле пшенички. Кожен день їх перераховує ,чи ненароком лис котрусь не поцупив. Правда в пам"яті іноді губиться бо забагато того птаства. На день народження запросила ще й приповіла: -Уп"ємо по чарчині. Про цей, з дозволу сказати майже щоденний "ритуал" не забуває. Зрештою ,скільки цього допінгу потрібно літній людині, який підносить життєвий тонус- 50 грам народної оковитої .Іноді протягом дня може повторити цю дозу і не більше. Отака вона найстаріша мешканка Задністря Пелагія Теодорівна Гарайда з божою іскрою в очах. Многа літа шанованій, працьовитій і щирій жіночці, яка замахнулась на рекорд- століття. Сусідка Валентина Леопольдівна подарувала їй оцей вазончик (на світлині), який на День народження потішив іменинницю ніжноголубими стрілами. Антон Рогач, Самбір-Задністря | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
