Цю публікацію річної давності ми вирішили повторити. І ось чому? Вона віддзеркалює горизонти мислення місцевої церковної та світської еліти.Перефразовуючи відомий вислів скажемо: їм видніше, вони газет не читають, інтернет не перегядають. Тому реакція була нульова, але актуальність висловлених думок залишається. З цією метою ще раз виносимо статтю на розсуд наших шанувальників. Днями весь навколишній люд Прикарпатського краю відзначив храмовий праздник- Успіння Пресвятої Богородиці. Традиційно у цей час до Самбора тягнуться християни всього регіону. Не були винятком і часи безбожного комуністичного режиму. Як не намагалась партноменклатура обмежити паломництво до єдиної на той період в місті церкви, віруючі горнулись до святого місця тисячами. За часів паньської Польші таку кількість християн міг зібрати тільки похід на Кальварію.
Не дивлячись, що в місті над Дністром нині число храмів стало більше двадцяти, все ж найбільше віруючих збирає саме храм різдва Пресвятої Богородиці. Це і не дивно,адже 90 років тому в ньому відбувся урочистий акт коронації Чудотворної ікони Самбірської Богородиці.Це трохи історичного екскурсу.
Після святкового Богослужіння самбірчани та гості, що називається розбрелись вулицями старовинного міста, особливо людним був ратушний майдан. Дітвора розважалась біля фонтану, водичка якого сріблом виблискувала на сонці. Вражали вишитими кольорами сорочки, що одинаково імпонували, як старшим, так і малечі.
Присів на лавочці в центрі і автор цих рядків. Увагу привернули поважні жіночки у супроводі панича ,одягнутого в бойківський стрій, які з квітами пишних гладіолусів, направились в бік початку вул.Шевченка.Здивувало, що обминули застиглу в камені постать