Вічний вогник мерехтить на земляному валу, під яким лежать останки фашистських жертв. Старожили згадують, що після гітлерівських екзекуцій над євреями, тут ще годинами здригалась верховинська земля.
В перший день листопада християнське свято всіх святих. Як правило, віруючий люд йде на цвинтар, щоб запалити свічку пам"яті на могилах своїх предків. Щороку навідуюсь до місць вічного спочинку батька, матері та рідного брата в м.Турці. Після цього традиційно направляюсь шляхом босоногого дитинства і так званою "дорогою смерті", що веде до єврейських поховань, а далі на Старе село. Про сумні спогади, які навівають ці місця, багато разів вже писав у турківській районній газеті "Бойківщина" та інтернет-сайті "Самбір-майдан".
Минає час, а нічого не змінюється, лише болять важкі спогади. Заради справедливості скажу, що на мій матеріал а пізніше і лист, відгукнувся Турківський міський голова п.Геннадій Когут. Стає зрозуміло, що гальмом є, якщо можна так сказати волонтери, хоч місцева влада створила режим найбільшого сприяння. Започаткувавши добру справу, - все залишили на півдорозі, на відкуп природньої стихії.
Аби не повторювати , що спонукає автора цих рядків повернутись до цієї теми, раджу прочитати уже згаданий вище матеріал.