Як тільки міняються посадові крісла в районі починається гравійна сверблячка. І є від чого. В старі- добрі часи було чим "затарити зеленими" дипломат на верх. Видно за цією практикою занудьгували нові владоможці.Приводів більш ніж достатньо ,мовляв, шляхи потрібно підтримувати, впорядковувати територію соціально-культурної сфери, помогти релігійним громадам тощо.

  Поки "допомагали"- гаманці розбухали.Та часи міняються, а до старих порядків кортить повертатись. От і вирішили сконцентрувати енергію керівної і спрямовуючої сили (а вона відомо в чиїх руках в регіолні), у дністрове русло.Окремі районні депутати погодились на роль "гравійних атаманів".

  Відомо, що Самбірський район чи не на першому місці ззаду за виконанням бюджету. Промисловості як такої не має, сільське господарство кульгає, дрібний бізнес ледь-ледь зводить кінці з кіньцями.

.

  Зато в авангарді гравійні бізнесові  прожекти.Мовляв, шутер будемо продавати і горя не знати, благо ключові природоохоронні позиції в області в "наших" руках.

  Міська влада має "монопольні" позиції на шутер, користуючись "золотими воротами", що встановлені при в"їзді в санітарну зону водоканалу. Райці також вирішили легалізувати свій комерційний інтерес, шляхом паперового збору різних дозволів.

  Чи довго склянний зжбан носитеме воду покаже час.Наразі маємо те, що маємо.

  Микола Остапенчук, м. Самбір