Хто хоч раз користувався автосервісом,  відвідував кафе Кайзер, що по вулиці Шевченка в м. Самборі разом  складають єдиний комплекс, неодмінно знову завітають сюди. Рівень обслуговування  тут на диво європейський.  Уже з перших хвилин перебування  на прилеглій території відчувається господарське око.

Власникам автомобілів, поки їх техніка перебуває під оглядом професійних спеціалістів, можуть запропонувати провести час в комфортних будиночках-колибах за горнятком запашної кави чи  попоїсти в просторому залі , де меню розраховано на всі смаки вибагливих гурманів.

Не випадково тягнуться сюди самбірчани та й подорожні, щоб відзначити важливу подію в житті сім,ї, родини. В колі друзів відпочити,обмінятись думками про життя-буття, пожартувати. Затишок, теплоту додають зі смаком оформлений інтер”єр просторого залу-їдальні, де вишуканість і скромність  доповнюють одне одного.

Вже не кажемо про враження від салонів-майстерень , де лагодять автомобілі.  Помітно, що техніку віддали в руки не халявщикам, а професійним майстрам, які мають в розпорядженні відповідні прилади, інструменти для діагностики вузлів авто тощо.

Навпроти  кафе  «Кайзер» через дорогу на завершені оздоблення оптово-роздрібної гуртовні, де також власником є Ярослав Кузьм”як, який залучив до її впорядкування Юрія Лешковича . .Характерно, що тут так само все робиться фахово, з любов"ю до справи. Вже не кажемо про  навколишню територію, де дрібниць немає, адже передбачено зовнішнє освітлення, місця для розвантаження товару, паркінг  тощо.

Мимоволі напрошується думка, якби інші власники, що господарюють поруч, так дбайливо ставились до приведення в  порядок і громадської ділянки території,  то ця частина вулиці  Шевченка  могла б стати візитною карткою Самбора. Мова йде, що бруковану пішохідну доріжку могли б і повинні прокласти і сусіди, які мають поруч свої заклади-маєтки з немалим оборотом капіталу.

Ще хочу відмітити і такий факт. Кілька сімей приватного будинку з  вул.Шевченка, 51 звернулись до п.Кузьм”яка з проханням  дати дозвід на підключення    до каналізаційного колектора, який  звів за власний кошт. Його він задовільнив, не взявши ні однієї копійки від заявників , та ще й порадив, як краще і простіше це зробити.

Можна по різному ставитись до наведених вище фактів. Незаперечно одне: дбають тут про людей, як про себе.  Якби цього принципу дотримувались інші, зокрема, ті що при державних печатках набагато легше  доводилось би нам долати ті труднощі у житті, котрі, на жаль, супроводжують простих людей. Ще гірше, коли каламутять мізки різним гаслами за якими крім спекуляцій на почуттях нічого не проглядається.

Наостанок таке. Так сталося, що обійстя пана Кузьм”я межує з одного боку з державно –комерційною  земельною структурою, точніше з управлінням земельних ресурсів та земельним кадастром, з іншого- земельною ділянкою міської громади. Перші не можуть спромогтись, щоб, бодай, довести до пуття  огорожу- обличчя закладу, а чиновники- «вирощують» чортополох. Кожен пішохід мимоволі звертає увагу на цей контраст: де людина слова і діла, а де "патріоти-демагоги".

Отак і живемо: одні дбають про людей ,як про себе, а інші?...Обмежуються встановленням державного символу.

Мар”ян  Фляк, м. Самбір