Напередодні Дня пам’яті жертв Голодомору
народні депутати підтримали заяву, в якій Верховна Рада України
закликала всі країни світу визнати Голодомор 1932-1933 років актом
геноциду українців.
Меморіал пам'яті жертв Голодомору в Києві. Фото: inforesist.org
У п’ятницю, 27 листопада, відповідний текст заяви зачитав перший заступник голови ВР Андрій Парубій.
«Верховна Рада України звертається до держав світу визнати Голодомор
1932-1933 років в Україні злочином геноциду українського народу. Наша
спільна пам’ять про злочини минулого є гарантією того, що вони не
повторяться в майбутньому», – йдеться в тексті заяви.
Ось яку відповідь отримала я з приводу трагічної долі мого діда: «На
вашу заяву повідомляємо, що з наявних в Управлінні СБУ щодо Черкаської
області архівних матеріалів Рудницький Антон Іванович, 1877р.н.,
уродженець м.Городок Вінницької області (нині Хмельницька – авт.),
житель м.Звенигородки Черкаської області, робітник Звенигородського
млина, був заарештований 18 грудня 1937 року та утримувався в Уманській
тюрмі. Постановою комісії НКВС і прокурора СРСР від 16 січня 1938р. «за
участь в контрреволюційній повстанській організації» (ст. 54-4,
54-7,54-11 КК УРСР) засуджений до розстрілу. Вирок виконано 13 лютого
1938р…».
Про те, що стратили мого діда, я здогадувалась, хоч
партноменклатура приховувала факт розправи. Мала свої мотиви, щоб не
розголошувати про це, тамувала внутрішній біль. Зрозуміло, родинна рана
нагадує про себе.