В  містечку Костшин над Одрою, де часто зупинявся, як довідались сусіди про українських гостів неодмінно запрошували  ласкаво:

-Най пан прийде сьогодні на День народження.

Наперед знаючи, що без пляшечки не обійдеться. Вже не говорю про любителів чи «професіоналів» міцних напоїв. Ті очікували на нашого брата, як потопаючий на рятівне коло…

 Збігло всього кілька років відтоді як у 1992 році відкрили там  прикордонний перехід. Німці навалом потягнулись до сусідньої держави . Відразу поляки відкрили два ринки більш  як на тисячу шансів кожен. Заможні гості  опанували ситуацією. А чому б і ні? Паливо було у кілька разів дешевше , вже не говоримо про горілку, сигарети. З Берліна гендлярські  аматори прибували, як велика вода під час повені: хто пішки, хто на роверах, найбільше як кажуть по-польськи - на самоходах , щоб купити дешевший крам,  смачнесенького-гарнесенького пообідати. Про agencij http://sambirmajdan.at.ua/news/2018-07-10-1801 по нашому бурделі вже не говорю- їх кількість виростала, як гриби після дощу. Про це докладно прошу читати…