Во Ім’я Отца, і Сина, і Святого Духа!

Скороплинна ріка часу бурхливим потоком несеться у вічність. Тільки Свята Церква з пам’ятними Божими днями на якусь мить призупиняє цей рух, якби відраховуючи час. І все наше земне життя, від народження до виходу з нього, в цьому річному крузі нагадує й закликає: «Пізнай себе, вдивись в себе, людино. Хто ти, як живеш і що чекає тебе попереду? Чи ж не і ти разом з цим потоком часу несешся до вічності». І так кожен рік, кожен день, кожну годину. Буквально кілька тижнів тому пролунав голос змученого в гріхах людського серця: «Покаянія отверзи ми двері, Жизнодавче!» І стрепенулися серця – повіяло Постом. Та ось вже проминули підготовчі Неділі до покаянного поприща Великого посту, коли фарисей та митар були дзеркалом для наших душ; голосом блудного сина взивали ми з вами до Небесного Отця, осмислюючи і своє відпадіння від Істини; нагадування про Страшний і славний Суд Господній, коли книги розкриються й тайне явиться, нас закликало до пізнання себе, до покаяння. І ось ми уже з вами на порозі Великого посту.