Як же треба не любити місто в якому живеш, як треба не поважати його мешканців з якими спілкуєшся , ділишся радістю і невдачами, щоб так зневажати наміри нової ратушної команди. І то з номера в номер, так званої приватної залежно-незалежної газети чи інших інтернетівських чирикал.

Наприклад, шалений лемет викликало рішення позачергової сесії міськради внести зміни до містобудівної документації. Ось що цьому передувало. Прикриваючись благими намірами «попередніки» всі землі , де розміщувались виробничі площі цукрового заводу, зокрема, бурякопункт, віддали під індивідуальне будівництво для вояків АТО та членам потерпілих сімей, позбавивши Самбір промислового розвитку. Можна було б на все це махнути рукою і в популістському стилі вимовити: баба з воза коням легше.

Як справжні господарі міські депутати вирішили, хоч частково внести поправки, запропонувавши 18 індивідуальним забудівникам іншу вигідну площу. Сторони дійшли згоди. Таким чином є резерв для майбутнього інвестора, а значить відкриття робочих місць, поповнення міської казни тощо. Це може відбутись завтра або через кілька років. Одним словом, надія залишається. Що в цьому погано?

Опоненти вирішили апелювати до громадськості, мовляв, за цим стоять різні темні схеми, комерційні захцянки власниці виробничого об”єкту "Іралко”, що по сусідству тощо. Тим часом згадана площа розміром 2га залишається власністю міської ради із зміною цільового призначення. Крапка. Який тут кримінал? Хто має пропозиції, як її раціонально використати для міста , вносьте. Навіщо здіймати бурю в склянці води. На рівному місці шукати ключки. Кому це вигідно?