Як же треба не любити місто в якому живеш, як треба не поважати його мешканців з якими спілкуєшся , ділишся радістю і невдачами, щоб так зневажати наміри нової ратушної команди. І то з номера в номер, так званої приватної залежно-незалежної газети чи інших інтернетівських чирикал.

Наприклад, шалений лемет викликало рішення позачергової сесії міськради внести зміни до містобудівної документації. Ось що цьому передувало. Прикриваючись благими намірами «попередніки» всі землі , де розміщувались виробничі площі цукрового заводу, зокрема, бурякопункт, віддали під індивідуальне будівництво для вояків АТО та членам потерпілих сімей, позбавивши Самбір промислового розвитку. Можна було б на все це махнути рукою і в популістському стилі вимовити: баба з воза коням легше.

Як справжні господарі міські депутати вирішили, хоч частково внести поправки, запропонувавши 18 індивідуальним забудівникам іншу вигідну площу. Сторони дійшли згоди. Таким чином є резерв для майбутнього інвестора, а значить відкриття робочих місць, поповнення міської казни тощо. Це може відбутись завтра або через кілька років. Одним словом, надія залишається. Що в цьому погано?

Опоненти вирішили апелювати до громадськості, мовляв, за цим стоять різні темні схеми, комерційні захцянки власниці виробничого об”єкту "Іралко”, що по сусідству тощо. Тим часом згадана площа розміром 2га залишається власністю міської ради із зміною цільового призначення. Крапка. Який тут кримінал? Хто має пропозиції, як її раціонально використати для міста , вносьте. Навіщо здіймати бурю в склянці води. На рівному місці шукати ключки. Кому це вигідно?

Тепер повернемось до теми, як попередня влада «ощасливила» пільговиків виділивши весь згаданий масив під індивідуальну забудову. На папері і теоретично все виглядає справно. А як в дійсності? Хто підрахував скільки коштів потрібно для встановлення газорозподільних пунктів, електротрансформаторів, прокладання водогону, каналізації, одним словом всіх інженерних мереж? Обіцяти перед виборами , що всі витрати візьме на себе влада значить, м”яко кажучи , говорили неправду, адже для цього одного міського бюджету не вистачить.

Не секрет, що окремі пільговики захочуть використати своє право і продати ділянку. Але який покупець на це згодиться , коли перспектива підведення згаданих комунікацій примарна. Майбутня хатинка може стати золотою в кінцевому рахунку. Надіятись на кооперацію коштів самими власниками ділянок також занадто копітка і невдячна справа. Важко повірити, що віднайдуться ініціатори, аби взяти на свою шию цей хомут? Складно передбачити, що знайдеться охочий інвестор, аби оптом викупити всі ділянки. В такому разі не виключено, що кілька осіб, чиї наділи знаходяться посередині , не дадуть на це згоди. Виходить замкнутие коло.

Та не будемо гадати на кавовій гущі, але блуд, в який завели вояків АТО та членів їх сімей, очевидний. Тішитись з цього не будемо, важливо щоб кожен використав своє право передбачене законом, адже воно здобувалось ціною втрати здоров”я , а іноді і життя. Щоб по-людськи вийти із цієї ситуації треба було б запропонувати компактні ділянки по 10-15 забудівників у різних місцях міста, де вже діє інженерна комунальна мережа. Тим часом пішли шляхом: на тобі небоже, що мені негоже. Тепер пізно про це розмірковувати- потяг поїхав. Радили б різного роду «доброзичливцям» не вводити людей в оману, не спекулювати на цій делікатній темі. Як кажуть: неправдою світ пройдеш, а назад не вернешся. Скажемо більше від таких "подарунків" для захисників Вітчизни та їхнім родинам плакати хочеться, а "попередніки-пердніки" умудряються на цьому заробити політичний капітал, переходячи всю межу моралі.

Наостанок. Навіть так званий Опоблок у ВР намагається внести у діяльність законодавчого органу хоч якесь раціональне зерно. У самбірських опозиціонерів все у чорних тонах, не інакше, як переважає анастальгія за втраченою владою. До неї можна йти двома шляхами: або визнавати свої помилки, прорахунки, або ставати на шлях брехні, шантажу. Вибрали останній варіант разом із своїм пропагандистським рупором. Може досить, панове, сіяти смуту , час включатись у конструктивну роботу.

Ярослав Кузьмяк, депутат Самбірської міської ради

P.S. Автор цих рядків разом з групою міських депутатів ввійшов з пропозицією перед міськрадою, щоб виділення земельних ділянок під індивідуальне житло( крім пільговиків) і виробничі цілі проводити виключно шляхом аукціону з залученням громадськості.